Творча майстерня учнів

опубліковано 24 лют. 2017 р., 06:19 Людмила Федьо

Мова душу вишиває

                                                                                                                              Сусол Кароліна, учениця 7-Б класу

Мова душу вишиває.

Кольорові в ній  слова,

Юрмою ноти пробігають,

Бо чують мова  ця  - жива.

 

Беруть слова і няньчать ніжно

 Та усміхаються плачем…

На них зі стріхи ллє дощем .

А стріха  не сивіє, хоч і сніжно.

 

Не довго зрубує мечем

Зима всю зелень надворі,-

Весна ввірветься о порі

У серце незалежно від сезону.

 

Безвітряно і люто може буть.

Прекрасний двір, закинута хатина,-

Прийдуть сусіди, все зірвуть.

А мова тоді кличе безупинно…

 

Улітку в бур′янах росте

(як є хазяїн, то посмиче),

Це все не те, не те…

 

Приймайте у хатиночці тепло…

Узимку нам іще згодиться…

Та не зважай на завіконне тло –

Весна присниться, наче віщий сон.

 

  Весна притримувана часом мчиться

Й зрадіє мова коло сонячних вікон.

Заговорить мова у мовчанні,

У зацвітаючих думках.

 

Вона так вишиває долю на світанні,

Так вишиває на руках,

Народ наш, що закляк у пориванні,

 Народ на мовиних руках.

 


Comments